Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання застосування екологічних марковань і декларацій

реєстр. № 6446 від 17.12.2021, внесений народним депутатом України Маріковським О.В. та інш. та

альтернативний реєстр. № 6446-1 від 04.01.2022, внесений народними депутатами України Соломчуком Д.В., Вацаком Г.А.

ДЗ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» з 2005 року виконує функції секретаріату національного технічного комітету стандартизації ТК 82 «Охорона довкілля» згідно Закону України «Про стандартизацію», зокрема за сферою стандартизації – Екологічне марковання.

TK 82 представляє Україну у складі Міжнародного технічного комітету стандартизації ISO/TC 207 і разом з представниками національних органів стандартизації 98 держав світу приймає участь у розробці, перегляді та голосування за прийняття міжнародних стандартів у сфері екологічного управління, зокрема стандартів що встановлюють принципи та методи застосування маркувань та декларацій для надання достовірної та перевіюваної екологічної інформації. Відповідальним за організацію такої роботи в ТК 82 є підкомітет ПК 7 ТК 82 «Системи екологічного управління» функції секретаріату якого виконує ДП НДІ «Система» (Мінекономіки).

Відповідно до наказу ДП «УкрНДНЦ» «Про внесення змін до складу ТК 82» від 18.11.2021 № 442 до складу ТК 82 входять 36 колективних членів, зокрема Міндовкілля, Мінрегіон, Міненерго, Міноборони, а також Державні агентства, НДІ, ДЗ, ДП та недержавні експертні організації, інститути громадянського суспільства.

За результатами фахової експертної оцінки членів ТК надаємо висновки і рекомендації з метою усунення плутанини на основі помилкових тверджень авторів проєкту Закону № 6446-1 у тексті проєкту Закону, пояснювальної записки до нього та інформаційних повідомлень, зокрема:

а) трактувань визначення понять «екологічні декларації» та «екологічне маркування» у порівнянні з визначеннями згідно національних стандартів серії ДСТУ ISO 14020 що є тотожними до міжнародних стандартів серії ISO 14020 (надалі – міжнародні стандарти), зокрема щодо вимог:

- застосування та методів підтвердження допустимості екологічних декларацій які є інструментами надання інформації про різні  екологічні характеристики;

- вимог до методів розробляння екологічних продуктових декларації які надають інформацію про впливи на довкілля продукту протягом життєвого циклу;

- вимог до добровільних екологічних маркувань, які вказують на те, що товар чи послуга в межах однієї категорії є більш екологічно кращими у порівнянні з її впливами на довкілля протягом життєвого циклу відносно встановлених для операторів ринку загальнообов’язкових державних вимог.

Екологічне маркування згідно з міжнародними стандартами не має на меті інформування про безпеку товарів та послуг для здоров’я чи навколишнього середовища. Таке маркування є добровільними для застосування і вказує на перевагу товарів чи послуг щодо їх впливів на довкілля за результатами оцінювання відповідності чітким показникам згідно встановлених екологічних критеріїв. Екологічні критерії встановлюються операторами добровільного екологічного маркування для окремих товарних груп чи послуг згідно вимог міжнародних стандартів.

Методологія розроблення та вимоги до екологічних критеріїв визначені міжнародним стандартом ISO 14024, прийнятим до національної та європейської систем стандартизації методом тотожного перекладу (ДСТУ ISO 14024  та EN ISO 14024)  і не потребує законодавчого регулювання.

Логотип екологічного маркування є власністю оператора програми екологічного маркування, якій відповідає за право його надання суб’єкту господарювання на підставі результатів перевірки того що продукція відповідає екологічним критеріям що підтверджено шляхом оцінювання згідно вимог ISO 14024.

Згідно ISO 14024 оператор екологічного маркування зобов’язаний вести відкритий реєстр виданих сертифікатів відповідності в яких зазначається сертифікована продукція.

Отже, різноманіття форм (типів) надання екологічної інформації про екологічні характеристики, впливи на довкілля чи переваги продукції (екологічне маркування) обґрунтовано різним змістом такої інформації, метою її застосування та методологією оцінювання і не можуть бути уніфіковані до єдиного підходу надання інформації виключно через єдиний знак екологічного маркування впровадження якого передбачає проєкту Закон №6446-1.

б) трактування змісту окремих положень міжнародних угод, актів права ЄС та національного законодавства;

в) змішування понять «органічний продукт» та «екологічне маркування».

а) унеможливить застосування на українському ринку екологічних марковань і декларацій згідно вимог міжнародних стандартів, користувачами яких є виробники, постачальники та імпортери;

б) порушить права виробників застосовувати різні форми надання інформації про товари та послуги згідно міжнародних стандартів, зокрема, на екологічне марковання відносно вже сертифікованої продукції;

в) створить бар’єри у торгівлі на українському ринку та запобігатиме розвитку в Україні ринку зелених товарів і послуг згідно з міжнародними, європейськими та національними стандартами.

а) державний знак екологічного марковання на заміну різних форм (типів) надання інформації про екологічні характеристики, впливи чи переваги продукції щодо впливів на довкілля;

б) перекладення функції операторів добровільного екологічного маркування на:

- Кабінет Міністрів України в частині що стосується встановлення екологічних критеріїв оцінювання життєвого циклу для товарів та послуг різних категорій;

- орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (Міндовкілля):

- затверджувати державний знак екологічного маркування;

- вести державний реєстр органів з оцінки відповідності які здійснюють оцінювання на відповідність встановленим Кабінетом Міністрів України екологічним критеріям;

- вести державний реєстр товарів чи послуг з екологічним маркуванням.

1) Який орган буде визначати потребу прийняття та розробляти екологічні критерії для товарних груп і послуг на основі наукових досліджень їх життєвого циклу?

Згідно з міжнародними стандартами, екологічні критерії розробляються і встановлюються операторами екологічного маркування в межах діючих програм екологічного маркування. По суті екологічні критерії оцінювання життєвого циклу продукції певної категорії є стандартом добровільної сертифікаційної системи якій розробляється за стандартизованою ISO 14024 методологією на основі наукових досліджень життєвого циклу продукції певної категорії.

Прийняття десятків екологічних критеріїв для різних товарних груп і послуг Кабінетом Міністрів України на заміну тих що встановлені операторами добровільного екологічного маркування, потребує значних ресурсів, часу та коштів.

Чи здійснювались прорахунки строків та вартості таких досліджень?

2) Як  прийняття екологічних критеріїв Кабінетом Міністрів України, введення державного знаку екологічного маркування і ведення державних реєстрів органів з оцінки відповідності та виданих цими органами сертифікатів захищатиме громадян від шахрайства та введення в оману, запобігатиме корупційним ризикам та забезпечить підтримку доброчесних виробників/ надавачів послуг?

За які кошти буде здійснюватися створення та ведення державних реєстрів?

3) З якою метою необхідно передати Держекоінспекції невластиві цьому органу функції контролю у сфері реклами, захисту прав споживачів та недобросовісної конкуренції щодо застосування екологічних маркувань?

Системні помилки, викладені у положеннях проєкту Закону № 6446-1, у разі його прийняття, призведуть до невиконання Україною положень:

статті 58 Глави 3 Угоди ТБТ СОТ, в частині що стосується зобов’язань не створювати зайвих перешкод у міжнародній торгівлі через впровадження державного регулювання застосування добровільного екологічного марковання, яке до того ж унеможливить подальше застосування екологічних маркувань і декларацій згідно з міжнародними стандартами, які застосовуються операторами на українському ринку та в усьому світі;

пункту 30 плану заходів з імплементації розділу «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі – Угода про асоціацію) що передбачає завдання для України звести до мінімуму вимоги щодо маркування чи етикетування, крім тих вимог, які необхідні для адаптації законодавства ЄС у цій сфері та маркування чи етикетування з метою захисту здоров’я, безпеки чи навколишнього середовища або для інших потреб державної політики;

статті 293 Угоди про асоціацію, в частині що стосується зобов’язання докладати зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов’язаних із цим нетарифних бар’єрів.

Неприпустимою помилкою є намагання привести застосування екологічних марковань і декларацій до моделі законодавчого регулювання принципів та вимог до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

«Екологічне марковання» і «органічний продукт» – це зовсім різні поняття, які не перетинаються в жодному з міжнародних стандартів та актів права ЄС, зокрема, у тих, на які посилаються автори проєкту Закону № 6446-1.

Пропонована проєктом Закону № 6446-1 модель екологічного маркування порушує на українському ринку права операторів ринку, зокрема вітчизняних виробників і імпортерів які застосовують екологічне маркування і декларації згідно міжнародних стандартів.

 

Регламенти ЄС № 834/2007 про органічне виробництво та № 2018/848 про органічне виробництво, який введений в дію з 1 січня 2022 року, регулюють виробництво, обіг та маркування органічної продукції на ринку ЄС і не містять положень, що стосуються застосування екологічного марковання відносно харчових продуктів, які не є органічними або є органічними згідно вимог, що встановлені цими актами права ЄС.

Зокрема в Регламенті ЄС № 834/2007 та статті 30 Регламенту ЄС № 834/2007 відсуне будь-яке згадування про екологічне марковання (англ. - environmental labelling, eco-label, ecolabelling) як і положення про те що:

Але на цієї вимозі у національному законодавстві що порушує право виробника обирати один з видів сертифікації наполягають автори проєкту Закону № 6446-1 як і на тому, що застосування екологічного марковання необхідно врегулювати на основі законодавства ЄС у сфері органічного виробництва.

Регламент  ЄС №66/2010 встановлює базові положення управління необов’язковою схемою надання права операторам ринку ЄС маркувати товари чи послуги знаком Ecolabel.EU.

Оператор програми – Єврокомісія. Має міжнародне визнання.

Заходи пов’язані з адмініструванням програми, розроблянням екологічних критерії та рекламою логотипу Ecolabel.EU фінансуються ЄС.

Імплементація Регламенту  ЄС № 66/2010 не передбачена Угодою про асоціацію.

Посилаючись на Регламент ЄС № 66/2010 автори проєкту Закону № 6446-1 підміняють поняття «схема» на «систему законодавчого регулювання» що є різними за значенням.

По суті змісту і сфері дії Регламент  ЄС № 66/2010:

1) відповідає вимогам EN ISO 14024 до програм екологічного маркування;

2) не є актом права ЄС яким впроваджується єдина система екологічного маркування на території держав-членів ЄС на заміну інших програм екологічного маркування згідно EN ISO 14024 або ISO 14024 та інших форм надання екологічної інформації щодо продукції згідно міжнародних стандартів;

3) не виключає застосування інших форм надання екологічної інформації про товари та послуги із застосуванням екологічних самодекларацій, екологічних продуктових декларацій та екологічних марковань інших операторів екологічного маркування;

4) не стосується питань регулювання ринку органічної продукції.

На сайті Єврокомісії у розділі Еnvironment – Ecolabel (Довкілля – Екологічне маркування), окрім тексту Регламенту ЄС №66/2010, наявна інформація:

- про встановлені екологічні критерії EN ISO 14024 та врахуванням положень EN ISO 14040 для оцінки відповідності товарів і послуг з метою надання їм права маркуватись знаком Ecolabel.EU для 23 товарних груп та туристичні послуги;

- каталоги товарів та послуг позначених знаком Ecolabel.EU;

- інша інформація для споживачів, бізнесу та замовників щодо маркування Ecolabel.EU.

Одночасно з програмою екологічного марковання Ecolabel.EU у ЄС діють інші добровільні програми екологічного марковання на регіональному або національному рівні, зокрема ті що мають значно більшу базу екологічних критеріїв для оцінювання різних товарних груп і послуг.

Наприклад, згідно відомостей міжнародної асоціації Global Ecolabelling Network станом на кінець 2021 року:

- регіональна програма екологічного маркування скандинавських країн Nordic Ecolabel (Swan) – прийнятий 61 стандарт що встановлює екологічні критерії для товарів і послуг за якими видані сертифікати на 29 000 найменувань;

- німецька програма екологічного маркування Blue Angel – прийнято 105 стандартів що встановлює екологічні критерії для товарів і послуг за якими видані сертифікати на 12 000 найменувань;

- шведська програма TCO Certified – прийнятий 11 стандарт що встановлює екологічні критерії для електротехнічних продуктів за якими видані сертифікати на 3611 найменувань.

Вищенаведений у якості прикладу перелік програм екологічного марковання які діють у держава-членах ЄС згідно міжнародних стандартів і мають міжнародне визнання не є вичерпним.

Це підтверджує помилковість тверджень авторів проєкту Закону №6446-1 про те, що пропонована ними модель регулювання застосування екологічного марковання відповідає праву ЄС та практиці його застосування державами – членами ЄС.

У разі прийняття проєкту Закону №6446-1 десятки тисяч товарів на українському ринку марковані Ecolabel.EU та іншими знаками екологічного маркування згідно міжнародних стандартів підпадуть під регулювання Закону який виключає їх застосування на заміну «державного знаку екологічного маркування».

Впроваджується з 2003 року згідно з ДСТУ ISO 14024.

Оператор програми – ВГО «Жива планета». Має міжнародне визнання.

Екологічні критерії встановлені для 49 товарних груп та 5 послуг розроблялись робочими групами які створювались національним технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона довкілля» згідно законодавству у сфері стандартизації з врахуванням вимог екологічних критеріїв програми Ecolabel.EU та інших програм екологічного маркування згідно ISO 14024 що мають міжнародне визнання.

Орган з оцінки відповідності встановленим екологічним критеріям – Центр екологічної сертифікації та маркування ВГО «Жива планета». Компетентність органу визнана шляхом національної акредитації згідно законодавству.

Координаційна рада з екологічного маркування є  незалежним колегіальним дорадче-консультативним органом програми до складу якої входять представники Міндовкілля та інших компетентних органів, експертних організацій у сфері захисту споживачів.

На сайті оператора програми наявна інформація:

- про встановлені екологічні критерії згідно з ДСТУ ISO 14024 та врахуванням положень ДСТУ ISO 14040 для оцінки відповідності товарів і послуг з метою надання їм права на застосування знаком Зелений журавлик;

- реєстр виданих сертифікатів відповідності встановленим екологічним критеріям;

- інша інформація для споживачів, бізнесу та замовників щодо екологічного маркування.

У 2010 році Академією на замовлення Мінприроди був розроблений проєкт Технічного регламенту з екологічного маркування. Цей Технічний регламент розроблявся з урахуванням положень Регламенту ЄС 66/2010/ЄС та вимог ISO 14024 про що зазначено і в тексті документу.

Технічний регламент з екологічного маркування був прийнятий постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 №529 за поданням Мінприроди.

Дія Технічного регламенту поширювалась на товари та послуги, що постачаються для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України і надаються за плату або безоплатно за виключенням:

- лікарських засобів, призначених для використання людиною;

- ветеринарних препаратів;

- медичних виробів;

- товарів, що   містять   речовини,   препарати    та    суміші, класифіковані  відповідно  до  нормативів та стандартів України як токсичні,  мутагенні,  канцерогенні,  небезпечні для навколишнього природного  середовища,  крім  окремих  категорій  продукції,  які технічно   неможливо   замінити   альтернативними   або   загальні екологічні  характеристики продукції значно вищі порівняно з іншою продукцією цієї ж  категорії,  за  обов’язкової  умови,  що  вміст небезпечних речовин не перевищує 0,1 відсотка маси продукції.

Виконання плану заходів застосування Технічного регламенту з екологічного маркування затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 №529 передбачало, зокрема:

- розроблення та здійснення заходів щодо стимулювання виробництва екологічно пріоритетної (зеленої) продукції та використання екологічного маркування (пункт 4);

- щорічне поетапне розробляння і застосування екологічних критеріїв на різні категорії товарів і послуг (пункт 5).

Виконання цих заходів потребували додаткових штатних одиниць для фахівців відповідної кваліфікації та видатків з бюджету на фінансування розробки екологічних критеріїв на основі наукових досліджень життєвого циклу відповідних товарних груп та послуг.

На період дії Технічного регламенту з екологічного маркування Міністерство:

- не  реалізувало жодного з заходів щодо стимулювання виробництва екологічно пріоритетної (зеленої) продукції та використання екологічного маркування згідно Технічного регламенту;

- не розробило та не встановило екологічні критерії ні по одній з товарних груп чи послуг згідно Технічного регламенту.

Прийнятий у 2015 році Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» встановив правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю. 

У зв’язку з цим положення Технічного регламенту щодо застосування добровільного (необов’язкового) екологічного маркування унеможливили застосування інших екологічних марковань та потребували перегляду з метою приведення у відповідність до вимог Закону.

За поданням Мінприроди постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 №3 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»  Уряд визнав таким, що Технічний регламент з екологічного маркування втратив чинність.

Таке рішення було прийнято за результатом численних консультацій з компетентними органами влади, експертними організаціями, бізнесом та іншими зацікавленими сторонами протягом 2016-2017 років.

З моменту прийняття до моменту втрати чинності Технічний регламент не був застосований, у першу чергу за відсутністю екологічних критеріїв прийнятих згідно Технічного регламенту.

Відміна Технічного регламенту з екологічного маркування ніяким чином не вплинула як на добровільне застосування операторами ринку екологічних марковань згідно з міжнародними, європейськими та національними стандартами, так і на відповідальність суб’єкта господарювання за безпідставне декларування екологічних характеристик, показників впливів на довкілля чи переваг продукції, зокрема шляхом застосування тверджень «екологічний», «екологічно чистий», «зелений» та інших згідно законодавства у сфері конкурентного права, реклами та захисту прав споживачів (введення в оману).

Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» визначає екологічну сертифікацію та маркування продукції як один з інструментів державної екологічної політики якій дасть змогу підвищити екологічну обґрунтованість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання та поліпшити екологічні характеристики продукції.

Законом визначено одним з завдань стимулювання впровадження систем екологічного управління на підприємствах одночасно з поліпшенням екологічних характеристик продукції, у тому числі на основі міжнародних систем сертифікації та маркування.

Закон не визначає необхідності впровадження державного регулювання добровільної екологічної сертифікації чи маркування продукції.

Зелений курс ЄС (Green Deal) визначає одним з завдань підтримати глобальну конкурентоспроможність промисловості саме зелених товарів і послуг ЄС у поєднанні з посиленням контролю забезпечення достовірної інформації про зелені товари і послуги для уникнення так званого greenwashing,  зокрема через недобросовісне застосування екологічних марковань та декларацій.

Комплекс заходів Зеленого курсу ЄС схвалений Єврокомісією у грудні 2019 року, визначає політику ЄС на найближчі роки у таких сферах як клімат, енергетика, біорізноманіття, промислова політика, торгівля тощо та не містить планів переходу ЄС на єдину в ЄС систему екологічного марковання.

На нашу думку сприяння застосуванню екологічних марковань і декларації на національному рівні потребує:

1) реалізації заходів по підвищенню обізнаності споживачів та операторів ринку про значення і методи перевірки  екологічних марковань і декларацій згідно національних, європейських та міжнародних стандартів;

2) реалізація заходів по забезпеченню дієвого державного контролю застосування недобросовісного застосування екологічних марковань та декларацій що вводить в оману споживача з метою притягнення до відповідальності користувачів такого маркування;

3) чіткого визначення на рівні законодавства форм (типів) надання екологічної інформації через «екологічне маркування», «екологічні самодекларації», «екологічні продуктові декларації» згідно міжнародних стандартів;

4) уточнень законодавства у сфері реклами та захисту прав споживачів в частині посилення державного нагляду за введенням в оману споживача через безпідставне декларування екологічних характеристик, показників впливів на довкілля  чи переваг продукції;

5) уточнень законодавства у сфері маркування харчових продуктів задля розмежування понять «органічний продукт» та «екологічне марковання»;

6) уточнень законодавства у сфері надання державної підтримки  виробникам продукції з поліпшеними екологічними характеристиками щодо впливів на довкілля згідно з екологічними критеріями що встановлені згідно національних стандартів серії ДСТУ ISO 14020.

Аналіз вказаних законопроєктів дає підстави зробити висновок, що проєкт Закону № 6446 вносить необхідні зміни до деяких законів України щодо регулювання застосування екологічних марковань і декларацій що сприятиме їх добросовісному застосуванню відповідно до міжнародних стандартів та чинного законодавства України, адаптованого до законодавства ЄС.